Як впоратися з тривогою та панікою. Поради психологині Світлани Ройз
Під час війни складно, але дуже важливо зберігати спокій, не піддаватися паніці, накопичувати сили й енергію, щоби берегти рідних людей і свою країну. На відкритій онлайн-зустрічі психологиня Світлана Ройз розповіла, як це можна робити. Публікуємо основні тези з цієї зустрічі.
Стрес — реакція нашого організму на небезпеку. Від слова «війна», звуку сирен у когось починається паніка, пришвидшується серцебиття, хтось плаче або тремтить. Людина починає метушитися чи навпаки — завмирає. Реакції різні, бо у нас різні типи нервової системи. Та усі вони — нормальні.
Стрес має три фази розвитку:
Варто хоч на мить «відключатися» від стресу. Якщо можете по черзі з рідними перевіряти новини, відпочивати, спати — робіть це. Подумайте, як ще подбати про себе. Завдяки цій турботі зможете піклуватися і про тих, хто поруч.
Сядьте якомога зручніше. У нас є кілька точок опори (контакту), які допоможуть подолати паніку, відчути стабільність у власному тілі:
Коли нам страшно, ми втрачаємо контакт зі своїм тілом, «вилітаємо» з нього. Та тільки ним ми можемо витримати внутрішню напругу:
Перехрестіть руки, долонями зобразіть «крила орла». Покладіть схрещені руки собі на груди та постукуйте ними: один удар на секунду. Проговорюйте подумки або вголос: «Я впораюся. Ситуація справді складна, але я впораюся».
Ця вправа допомагає повернути нормальний ритм серцебиття. Тут дуже важливо дотримуватися ритму. Якщо стукати швидше, ми, навпаки, прискорюємо своє серцебиття.
Як тільки з’являється можливість, потягніться. Коли ми в стані стресу, наші м’язи спазмовані. Треба розтягувати їх, щоби повернути нормальний тонус і допомогти собі вийти зі стресу.
Якщо ви перебуваєте в замкнутому просторі, потягніть хоча би пальці рук, пальці ніг, шию.
У стані стресу в нас перехоплює дихання. Ці вправи включають парасимпатичну нервову систему й допомагають подолати тривогу:
Ми не знаємо, скільки часу доведеться витримувати напругу. Тому варто подбати про накопичення свого ресурсу. Що для цього потрібно:
Як боротися з надмірним хвилюванням
Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.
Звісно, в деяких моментах хвилювання може бути навіть корисним, але не надмірне.
☝️*Якщо ви відчуваєте постійне хвилювання, не можете знайти собі місця та зібрати думки докупи, тримайте поради:*
🟣 Опануйте техніки дихання. Вони допоможуть знизити рівень тривожності, покращити сон, ви зможете почуватися спокійніше.
🧘🏻♀️Наприклад, можна спробувати таку: займіть зручне положення, розслабтеся та зосередьтеся на своїх відчуттях. Зробіть повільно вдих, затримайте дихання на 5 секунд, а потім повільно та протяжно зробіть видих. Повторіть цей комплекс мінімум 5 разів, як супровід можете використовувати релаксаційну музику.
🙍🏻♀️Також можна спробувати техніку «Розслаблення через напруження». Поступово напружуйте окремі ділянки свого тіла на декілька секунд (м’язи руки, прес, м’язи ніг і т. д.), а потім розслабте їх. Повторюйте по два рази для кожної ділянки тіла.
🗒Перемістіть своє хвилювання на папір. Навички малювання взагалі не важливі. Спробуйте уявити, де ви відчуваєте хвилювання, яке воно (розмір, колір, фактура і т. д.), а потім намалюйте. Після цього проаналізуйте свій малюнок, що хочеться з ним зробити. Домалювати щось — домалюйте, порвати — порвіть і т. д.
Кожен для себе підбирає свої методи, як впоратись із хвилювання
Загальна помилка батьків полягає в тому, що психолог навішує ярлики психічної неспроможності їх дітей. Розвіюючи
ці міфи, хотілося б зупинитися на питанні, чим займається психолог в дитячому саду? Почнемо з самого головного з цілей і завдань. Для того щоб дитина розвивалася всебічно психолог у своїй роботі
передбачає всі аспекти розвитку:
Фізичний розвиток. Володіння моторними вміннями; орієнтування в рухах, жестами і рухами передавати виразність рольової поведінки.
Соціально-моральний розвиток. Усвідомлення завдання, планування дій, вміння виправляти свої помилки, об'єднання з ровесниками на основі виконання вправ та
завдань.
Емоційний розвиток. Інтерес до людей: їх зовнішності, професії, способу життя тощо. Повага до батьків, родичів, педагогів, однолітків. Утримання від ревнощів,
суперництва, жадібності.
Пізнавальний розвиток. Розвиток пізнавальних здібностей: загальних та логіко-математичних.
Мовленнєвий розвиток. Розвиток елементарних форм монологічної мови, уміння чітко
й логічно висловлювати свою думку, активізувати словник.
Креативний розвиток. Розвиток дивергентного мислення, творчої уяви. Нестандартні підходи до вирішення деяких питань.