Готовність до інноваційної діяльності педагога є показником його здатності нетрадиційно вирішувати освітні проблеми.

Розвиток суспільства потребує від педагогічної науки нових, інноваційних підходів та методів навчання. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.

Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Головною рушійною силою інноваційної діяльності є педагог, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час впровадження і поширення нововведень.

Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога — сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Педагогічні інновації потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні.

Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Отже, у структурі професійно спрямованої особистості педагога готовність до інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.

Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес. Пізнавальні інтереси педагога, орієнтованого на застосування інноваційних освітніх технологій, концентруються навколо потреби у науковому розумінні різноманітних аспектів особистісної орієнтації освіти; на осмисленні власного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формування своєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власній практичній діяльності.

Креативний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності виявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій, гнучкість, критичність мислення, творчу уяву. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Виділяють основні критерії готовності до інноваційної діяльності:

·         усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;

·         готовність до творчої діяльності щодо нововведень у ЗДО;

·         впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть результат;

·         узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

·         готовність до подолання творчих невдач;

·         органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;

·         рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності;

·         позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;

·         здатність до фахової рефлексії.

Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з низькою інноваційною компетентністю.

Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Компонентами інноваційної компетентності педагога є:

·         поінформованість про інноваційні педагогічні технології;

·         належне володіння їх змістом і методикою;

·         висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі;

·         особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку.

Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості:

·         усвідомлення змісту і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасного ЗДО;

·         осмислена, зріла педагогічна позиція;

·         уміння по-новому формулювати освітні цілі ;

·         здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

·         співвіднесення сучасної реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти;

·         здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

·         уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання;

·         здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

Сприйняття нових ідей, інновацій у галузі педагогіки складний багатоетапний розумовий процес прийняття рішення, який має тривалий термін від першого знайомства людини з інновацією до її кінцевого сприйняття.

У ході цього процесу виділяють основні етапи сприйняття інновацій:

·         етап ознайомлення з інновацією;

·         етап появи зацікавленості;

·         етап оцінки;

·         етап апробації

·         етап кінцевого сприйняття, використання в повному обсязі.  

Інноваційна педагогічна діяльність педагога буде продуктивною тільки тоді, коли він повністю відмовиться від відомих штампів, стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості, діючих нормативів, створить нові цілі та принципи своєї діяльності. Інноваційний потенціал загальноосвітнього навчального закладу залежить від кількості педагогів, які з яскраво вираженим новаторським духом завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв’язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні освітні інновації.

Лешко Тетяна Тарасівна

         Впровадження принципово нових підходів до дитини, заявлених у Базовій програмі, потребує багато в чому й новітніх технологій. Педагоги широко послуговуються ними, творчо переробляючи й адаптуючи до конкретних умов.

Такою інновацією, зокрема, стала робота з піском (сендплей). Вона взяла початок від прадавніх дитячих ігор з цим улюбленим матеріалом, а також сучасних психологічних методик і трансформувалася в інтегровану технологію різнобічного розвитку дитини.

Спостереження за дітьми в процесі роботи з піс­ком дають педагогові змогу виявити стан дрібної моторики вихованців, рівень їхнього пізнавально­го інтересу, загальної поінформованості, визначи­ти особистісні характеристики дитини, її загальний емоційний стан тощо.

Коли діти торкаються піску, занурюють у нього руки, в них розвиваються тактильно-кінестетична чутливість та дрібна моторика. Крім того, пісок має дивовижну здатність “заземлювати” негативну психічну енергію, тож є чудовим психопрофілактичним засобом.

Граючись у піску, реалізуючи свій задум, малюк здобуває життєвий досвід, навчається взаємодіяти з однолітками, висловлюючи свої думки та підтри­муючи діалог, презентуючи свої споруди, передаючи власні почуття. У нього інтенсивніше розвиваються мовлення, пізнавальні процеси. Маніпулювання з піском сприяє розвиткові фантазії, образного мис­лення, відпрацюванню точності рухів.

Метод сендплею (пісочної гри) надає необмеже­ні можливості для організації інтегрованої діяльності дошкільнят. Отже, немає нічого простішого та до­ступнішого, зручнішого та різноманітнішого, природнішого та об’ємнішого, ніж пісочна гра.

Іншими словами, використання пісочниці на прак­тиці дає комплексний навчальний, терапевтичний та виховний ефекти. Тож доцільно мати її в групах цілий рік як важливий елемент розвивального середови­ща, де можна вільно творити, не боючись щось зі­псувати чи зламати.

Макар Олеся Богданівна

Грималяк Олександра Данилівна

 

Технологія  «Чудеса на піску»

Автор – Т.М.Грабенко, Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва

Пісок має властивість пропускати воду. У зв'язку з цим, фахівці парапсихологи стверджують, що він поглинає "негативну" психічну енергію, очищає енергетику людини, стабілізує її емоційний стан. Спостереження і досвід показують, що гра в пісок позитивно впливає на емоційне самопочуття дітей і дорослих, і це робить його прекрасним засобом для розвитку і саморозвитку дитини.

Гра з піском як консультативна методика була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд в 1939 році. В ігровому приміщенні створеного нею Лондонського Інституту Дитячої Психології вона встановила два цинкових підноса, один наполовину наповнений піском, а інший - водою, і формочки для гри з піском. Іграшки "жили" в коробці. Маленькі пацієнти інституту використовували іграшки у грі з піском, а коробки з піском вони називали „світом”. Тому М. Ловенфельд назвала свій ігровий метод „світової методикою”.

Формуванням концепції "пісочної терапії" (або "пісок-Play") займалися, в основному, представники юнгіанской школи. Наприклад, швейцарський аналітик Дора Калфф. Однак, для навчальних цілей унікальні можливості піску до недавнього часу практично не використовувалися. Щоб заповнити цю прогалину, Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінченко-Євстігнєєвою була створена система пісочних ігор, спрямованих на навчання та розвиток особистості в цілому.

       

Дремлюга Наталія Богданівна

 

Палички  Х. Кьюізенера.

Бельгійський вчитель початкової школи Джордж Кюїзенер (1891-1976) розробив універсальний дидактичний матеріал для розвитку у дітей математичних здібностей. У 1952 році він опублікував книгу “Числа і кольори”, присвячену своєму навчальному посібнику.

Палички Кюїзенера – це набір паличок для лічби, які ще називають «числа в кольорі», «кольоровими паличками”, “кольоровими числами”, “кольоровими лінієчками”. 

У наборі містяться чотиригранні палички 10 різних кольорів і довжиною від 1 до 10 см. Розробив Кюїзенер палички так, що палички однієї довжини виконані в одному кольорі і позначають певне число. Чим більша довжина палички, тим більше числове значення вона виражає. Палички Кюїзенера, в основному, призначені для занять з дітьми від 1 року до 7 років.

Палички Кюїзенера для лічби є багатофункціональним математичним посібником, яке дозволяє “через руки” дитини формувати поняття числової послідовності, складу числа, відношень «більше – менше», «право – ліво», «між», «довше», «вище» і багато іншого , Набір сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії і уяви, пізнавальної активності, дрібної моторики, наочно-дієвого мислення, уваги, просторового орієнтування, сприйняття, комбінаторних і конструкторських здібностей.

Гошовська Оксана           Володимирівна

 

“Сенсорні коробки” за методикою Марії Монтессорі. 

Сенсорна коробка – універсальна розвиваюча іграшка для дітей. По суті, це просто ємність з якимсь наповнювачем, головне призначення якої – дати можливість дітям чіпати, пересипати, переливати, досліджувати, вивчати, те, що знаходиться всередині. Сенсорна коробка розвиває в дітях цікавість, уяву, концентрацію.

Тематично сенсорні пісочниці можуть бути найрізноманітнішими, все обмежено лише вашою фантазією. Наприклад, наповнена землею пісочниця з вантажівками – про транспорт і будівництво, лід з білими ведмедями – Антарктида, свіжа трава і тварини – ферма, квіти і метелики з сонечками – комахи. Це іграшка універсальна, яка дає можливість дітям експериментувати.

Згодиться будь-яка ємність – картонна коробка, дерев’яна коробка, пластиковий контейнер, миска і навіть надувний басейн. Важливо, щоб діти мали вільний доступ до «пісочниці», та щоб грати було зручно не тільки поодинці, але й з друзями.

      Предмети, з якими можна грати:

Дрібні фігурки тварин і людей, кубики, кільця, кульки, клаптики, маленькі коробочки, камінчики, іграшкові фрукти, штучні і справжні рослини, дерев’яні букви і цифри, лопатки, ложки, граблі, мисочки, чашки, щипці, груша для води, сито, воронка.

    Важливо, щоб предметів було небагато. Дитині потрібно місце для вільної гри.

   

Цуркан Ольга Миколаївна

Бєляєва Тетяна Василівна

 

Розвиваючі ігри своїми руками  за методикою М. Монтессорі 

Серед безлічі існуючих на сьогоднішній день методик виховання дітей, найбільше шанувальників отримала система Монтессорі. Ця система виховання допомагає малюкам з перших місяців життя розвиватися так, щоб максимально задіяти свій особистісний потенціал і перетворитися на гармонійну і самостійну людину. Система навчання спрямована на індивідуальні навчальні стилі та допомогу учням в оволодінні вмінням вчитися найбільш ефективно. Методика стверджує, що діти від народження розумні, вони навчаються різними шляхами і прогресують у власному темпі

«Що в дитини в руках – те у розумі» – це коротке і змістовне формулювання важливої ролі вправ на розвиток дрібної і крупної моторики. Марія Монтессорі у своїх працях називала дітей віком до 3- х  років «творці, які всотують те, що відчули». Саме тому дуже важливо забезпечити своїм дітям можливість отримати якомога більше відчуттів.
Для розвитку мислення та осмислення дій є безліч занять, які кожна мама може запропонувати своїй дитині, незалежно від матеріальних чи інших умов, так як для їх організації не потрібно особливої підготовки. Достатньо лише бажання і приділеного часу. Матеріальною базою можуть слугувати звичайні побутові речі.

Ці та інші ігри для раннього розвитку за методикою відомого італійського педагога Марії Монтессорі розвивають в дітях самостійність і відповідальність, а також готують м’язи рук до письма. Але головне, що всі заняття орієнтовані на інтереси дитини..
Головне в методиці Монтессорі – це самостійна робота, яка не передбачає примусу і нав’язування якихось дій. Важливо проявляти терпіння і давати дитині достатньо часу, щоб самій зрозуміти, як працює той чи інший предмет, посібник або іграшка. Ваше завдання – стежити за її роботою і підштовхувати до правильного рішення, але нічого не робити за неї.

Оринчак Наталія Василівна 

 

 Розвивальне читання за методикою Людмили Шелестової

Як же бути? Чи можуть рядові (але не байдужі!) педагоги, допитливі батьки досягнути вражаючих результатів у ранньому розвитку здібностей дитини до читання,  письма. Було б чудово, якби одночасно з навчанням грамоті діти відчували радість пізнання, самоствердження, отримували позитивний заряд, які дарує захоплююча гра.

Мрії? Ні, реальність! Реальність перевірена досвідом педагогів - прихильників методики «Розвивальне читання» Л.Шелестової .

Під час навчання дітей дошкільного віку читання за авторською ме­тодикою Л. Шелестової «Розвивальне читання» розвиток малят (інтелек­туальний, мовленнєвий, чуттєвої сфери, сенсорики, моторики тощо) по­єднується із задоволенням їхніх потреб та інтересів, а отже, викликає по­зитивні емоції. Перед дітьми не ставиться завдання якнайшвидше ово­лодіти технікою читання, а завдання вихователя — викликати позитив­ні емоції, радісний настрій, бажання  виконувати ігрові вправи та завдан­ня. Діти виконують пізнавальні завдання, використовуючи різні види ді­яльності (малювання, ліплення, конструювання, аплікація, співи).. Ігрові впра­ви зацікавлюють дітей  яскравими малюнками, на яких зображені при­вабливі та кумедні тваринки, метушливі птахи, усміхнені діти та безліч різних кольорових предметів, які захоплюють веселими барвами й каз­ковими сюжетами.

Запропоновані завдання діти виконують природно, невимушено, з цікавістю та бажанням досягти результату. Ігрові ситуації, загадковість сюжету спонукають дитину до дії, вселяють оптимізм, позитивні емоції,впевненість у собі.

 

            Вдало підібрані завдання розширюють знання дітей про навколишній світ, розвивають логічне мислення, збагачують актив­ний і пасивний словник малят, розвивають фонематичний слух, мов­леннєве дихання, дрібну моторику, пам’ять, увагу. Граючись, діти за­кріплюють знання про кольори та їх відтінки, предмети побуту, навчаються класифікувати предмети, систематизувати й аналізувати, робити елементарні  узагальнення.

Кедись Галина В'ячеславівна

 

Методика використання схем-моделей  за К. Крутій.   

 

 Результати впровадження технології доводять, що застосування схеммоделей є одним з ефективних способів сприяння розвитку мовлення, словеснологічного мислення, пам’яті у дітей дошкільного віку. Цей вид роботи повністю відповідає особистісно орієнтованій моделі навчання, за якої враховуються індивідуальні особливості дитини, допомагає педагогові встановити з вихованцями оптимальні – партнерські стосунки, створити атмосферу емоційної довіри та розкутості. Схеми-моделі можуть застосовуватися не лише на мовленнєвих заняттях – вони можуть бути широко використані в різних видах діяльності: ігровій, зображувальній, формуванні логіко-математичної компетенції тощо.

Ласяк Наталія Львівна

 

Казка в ТРВЗ

 

       Новизна інноваційної технології «Казка в ТРВЗ» полягає в навчанні дітей дошкільного віку висловлювати відношення до власних вчинків та вчинків інших, використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації, сприймати їх зв’язок з життєвими явищами, складати власні казки за поданим сюжетом, відчувати своєрідність побудови сюжету, формувати вміння бачити і використовувати навколишні ресурси; навчити дитину знаходити і розв'язувати суперечності, не боятися негативного в об'єкті та явищі; навчання системного підходу, тобто бачення світу у взаємозв'язку його компонентів.