Мультфільм про щеплення https://www.youtube.com/watch?v=RWE2NDl65gM

 

Відеоролик «Щеплення — суперсила від хвороб» про важливість планової

вакцинації дітей    https://www.youtube.com/watch?v=APZLx9d4H94

 

Мультфільм про щеплення «Маленький Бу: візит до лікаря»

https://www.youtube.com/watch?v=hm8EymC75Qc

 

Відео-казка «Як стати супергероєм»

https://www.youtube.com/watch?v=RnIUd6qNDfk

 

 

Анімовані ілюстрації інфекційних хвороб

https://drive.google.com/drive/folders/15DEdA4N17BgEGSqpmnLNRmWD8oYt

 

Me9s?usp=sharing

 

 

Розмальовки до казки https://drive.google.com/drive/folders/1oSbkcX8UGhZg9V_VtzcH4PY0jIkThCab?usp=sharing

 

      Наведені матеріали затверджені робочими групами та використовуються в громадах-учасницях в рамках проєкту USAID “Розбудова стійкої системи громадського здоров'я”. Сценарії є типовими.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:

     1. Щеплення роблять, для того шоб сформувати індивідуальний і колективний імунітет.
     2. Примусово проводити щеплення не можна, але можна обмежити в реалізації деяких прав.
     Прихильники думки про щеплення як про особисте право кожного, аргументують свою позицію, посилаючись на частини 3 та 4 статті 284 Цивільного кодексу України. У ній зазначено, що надавати медичну допомогу фізічній особі, яка досягла чотирнадцяти років, можна за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
     Такі ж правила встановлені і в частинах 1 і 4 статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Закон № 2801).
     На підставі цих норм робимо висновок про те, що оскільки будь-яке, зокрема і профілактичне, втручання вимагає інформованої добровільної усвідомленої згоди та при цьому особа має право на відмову від профілактичного щеплення, то щеплення — це лише право, а не обов’язок.
     Однак такий підхід до тлумачення норм законодавства має недоліки.
     Звернімося до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Тим більше що його рішення для нашої країни є джерелом права.

 

    У пунктах 62 і 63 Постанови ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02) було зазначено, що під час надання медичної допомоги, навіть тоді, коли відмова від конкретного методу лікування може призвести до летального результату, примусове медичне лікування без згоди дієздатного, повнолітнього пацієнта є втручанням в його або її право на фізичну недоторканність і посяганням на права, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції.
     ЄСПЛ також звертав увагу, що для збереження сенсу свободи на відмову від лікування необхідно, щоб у пацієнта було право приймати рішення в злагоді з власними поглядами і цінностями, якими б ірраціональними, нерозумними і недалекоглядними вони не здавалися іншим особам (п. 136 рішення ЄСПЛ зі справи № 302/02). Але в пунктах 85 і 136 рішення суд зазначив, що держава має інтереси щодо захисту й охорони життя і здоров’я своїх громадян. У певних випадках ці інтереси матимуть пріоритет порівняно з правом громадянина на самовизначення. Держава може зобов’язати громадян пройти медичні процедури, аби усунути загрозу заподіяння шкоди здоров’ю населення.
     Висновки ЄСПЛ досить однозначні — право особи на відмову від лікування закінчується там, де починаються інтереси держави щодо забезпечення безпеки здоров’я всього населення. Людина має право розпоряджатися особистим життям, відмовившись від лікування або профілактики, якими б абсурдними не були її мотиви. Але держава має право нав’язати громадянину свою волю, якщо виникають ситуації, пов’язані з необхідністю усунути загрозу заподіяння шкоди здоров’ю населення країни.
     Отже, щоб отримати відповідь на запитання «Право чи обов’язок — робити щеплення?», спочатку варто відповісти на інше запитання: «Яка мета (завдання) щеплення?».
     Для чого робити щеплення
     Щеплення роблять, аби:
          • сформувати індивідуальний імунітет;
          • створити колективний імунітет.
     Причому, якщо індивідуальний імунітет захищає окрему особистість, то колективний — групу осіб..
     Особа, хвора на кір, яка контактуватиме з людьми, що були щеплені проти кору, не передасть хворобу комусь, і хвороба швидко зникне. Це і називається «імунітет спільноти».
     Тому в питанні про щеплення тісно переплітаються як інтереси однієї людини, зокрема її право на відмову від нього, так і інтереси суспільства, підкріплені правом держави на примус.
     З погляду того, що масове щеплення має подвійну мету (так воно і є), то тоді логічною й обгрунтованою стає норма частини 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з якою профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу обов’язкові і включені до календаря щеплень.
     Отже, можна стверджувати, що положення частини 4 статті 284 Цивільного кодексу Українита частини 4 статті 43 Закону № 2801, що дають особі право на відмову від лікування і профілактики, співвідносяться з положеннями частини 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі — Закон № 1645), які встановлюють обов’язок пройти щеплення, як загальна норма і спеціальна. При цьому норми, що дають право на відмову від щеплення, — загальні, а ті, що встановлюють щеплення як обов’язок, — спеціальні.
     А як відомо ще з часів Стародавнього Риму, спеціальна норма права витісняє загальну.
     Отже, вирішуючи питання про конкуренцію загальних і спеціальних норм, робимо висновок про те, що право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки обов’язок зробити профілактичні щеплення, встановлений частиною 1 статті 12 Закону № 1645, домінує над правом на відмову від вакцинації.
     Яка відповідальність за відмову від щеплення?
     Те, що щеплення не право, а саме обов’язок, можна підтвердити також тим, що закон встановив певні санкції для осіб, які відмовилися від щеплення.
     Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється (ч. 2 ст. 15 Закону № 1645).

     Крім того, санкції встановлені не лише для дітей, які ухилились з волі батьків від щеплення. Аналогічні санкції є і для дорослого населення країни. А про це чомусь мало хто говорить, хоча насправді ситуація абсолютно ідентична.
     Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмові або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ч. 2 ст. 12 Закону № 1645).
     Як бачимо, обов’язок пройти щеплення підкріплений державним примусом у вигляді відповідних санкцій за невиконання такого обов’язку. Встановлені законом санкції спрямовані суто на забезпечення безпеки як осіб, які відмовилися від щеплення, так і осіб, які можуть з ними контактувати. Примусу до щеплення закон не містить. Тобто нікого примусово щеплювати не можна, але можна обмежити в реалізації деяких прав.
     Тому якби держава розглядала щеплення виключно як право окремо взятого індивідуума, а не як його обов’язок, безпосередньо пов’язаний із забезпеченням захисту всього суспільства від інфекційних захворювань, то не встановлювала б відповідних санкцій.

     Отже, обов’язок робити щеплення виправданий інтересами всього суспільства. Якщо відмова від лікування може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава набуває право примусу до щеплення і встановлює санкції за відмову. Закон допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками.

Коротко про кожну хворобу

Гепатит Б.

Захворювання викликає вірус, який вражає печінку. Тривале перебування вірусу в

клітинах печінки може спровокувати розвиток цирозу і раку печінки. Людина може

померти. Зараження відбувається при контакті з кров’ю чи іншими рідинами інфікованої

людини. Вірусом можна заразитися при контакті з інфікованими медичними

інструментами, у побуті (зубна щітка, залізний гребінець, ножиці, якими користувалася

інфікована людина). Відомі випадки зараження дітей вірусом гепатиту В у пісочниці

після уколу шприцом, який раніше використовували для наркотиків.

Вакцинація є найефективнішим способом запобігти цьому захворюванню. В результаті

повного курсу вакцинації виробляється імунітет на все життя.

Туберкульоз

Захворювання викликає бактерія. Інфекція передається від хворої людини до здорової

при чханні та кашлі.

Наукові дослідження продемонстрували що діти, яким не робили щеплень, хворіють на

туберкульоз у 15 разів частіше, ніж ті, хто своєчасно отримав щеплення. Захист після

вакцинації діє впродовж 7-10 років.

Дифтерія

Захворювання викликає бактерія, яка здатна виробляти потужний токсин. В основному,

дифтерія проявляється у вигляді «ангіни», під час якої у горлі утворюються плівки, що

іноді ускладнюють дихання. Токсин, який виробляє дифтерійна бактерія, потрапляє до

крові й вражає різні органи, найчастіше — серце (викликаючи міокардит), нервову

систему, нирки. Передається від хворої людини або носія збудника. В останньому

випадку, носій не має симптомів, але від нього можливо заразитися.

Вакцинація проти дифтерії є дуже ефективною, вона запобігає розвитку захворювання

та ускладнень. Для підтримки імунітету проти дифтерії необхідне повторне введення

вакцини за схемою згідно з календарем щеплень (дорослі ревакцинуються раз на 10

років).

Кашлюк

Інфекцію викликає бактерія. Захворювання характеризується ураженням дихальних

шляхів і супроводжується нападами спазматичного кашлю, який порушує дихання —

аж до його зупинки.

Передається повітряно-крапельним шляхом від хворого. Часто повторно хворіють діти

старшого віку та дорослі без типових ознак кашлюка, у яких хвороба перебігає легко.

Але такі особливості призводять до того, що саме діти старшого віку та дорослі є тими,

від кого заражаються малюки. Таким чином важливо пам’ятати, що кашлюком хворіють

у будь-якому віці, але у дітей першого року життя це захворювання перебігає вкрай

важко, викликає такі ускладнення як ураження легень (пневмонія) та ушкодження

головного мозку, яке може призвести до смерті.

Вакцинація запобігає тяжким проявам захворювання й захищає від ускладнень

хвороби. Сформований в результаті повного курсу вакцинації імунітет проти кашлюку

зберігається впродовж 5-7 років на той період життя дитини, в якому хвороба перебігає

найтяжче.

Правець

Захворювання викликає бактерія, яка виробляє потужний токсин, що вражає нервову

систему. Хвороба проявляється сильними судомами, що іноді можуть призвести до

переломів кісток. Хвора людина відчуває сильні болі. Від 5 до 10% хворих помирають.

При тяжких формах правця смертність сягає понад 50%.

Передається при потраплянні забрудненого ґрунту до рани, через заражені предмети

(наприклад, цвях у землі, або при укусах).

Вакцинація проти правця є дуже ефективною і запобігає розвитку захворювання. Для

підтримки імунітету проти правця необхідне повторне введення вакцини за схемою

згідно з календарем щеплень (дорослі ревакцинуються раз на 10 років).

Поліомієліт

Захворювання викликає вірус, який передається через брудні руки, забруднені харчові

продукти й воду. Вірус поліомієліту вражає нервові клітини, що відповідають за рухи, і

викликає параліч.

Паралітична форма поліомієліту невиліковна. Вакцинація є єдиним

ефективним засобом запобігти цьому захворюванню.

Хіб-інфекція (гемофільна інфекція)

Інфекцію викликає бактерія Hib (Haemophilus influenzae типу b), яка передається

повітряно-крапельним шляхом від старших дітей до малюків. У дітей до 5 років Хіб є

збудником пневмонії, гнійного менінгіту, запалення надгортанника (епіглотит) що

призводить до задухи, запалення середнього вуха (отит), гнійного запалення

суглобів (артрит), запалення кістки (остеомієліт), «зараження» крові (сепсис).

Вакцинація запобігає розвиткові цих захворювань.

Кір

Захворювання викликає вірус. Кір надзвичайно заразний, передається

повітряно-крапельним шляхом від хворого ще до початку типових проявів – висипки.

Симптомами кору є висока температура, нежить, кашель, висип, іноді блювання і

пронос. Ускладненнями кору можуть бути пневмонія й енцефаліт (ураження головного

мозку). Кір може призвести до смерті. Дві дози вакцини забезпечують довічний захист

від захворювання.

Краснуха

Захворювання викликає вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом. У

більшості дітей хвороба перебігає легко, навіть без суттєвих симптомів.

Коли ж хвороба перебігає з симптомами, то краснуха проявляється висипом та

незначним підвищенням температури. У деяких

випадках — запаленням суглобів (артрит). Краснуха небезпечна для жінок під час

вагітності, адже може призвести до втрати дитини або до розвитку вроджених вад

серця та ураження інших органів у малюка.

Дві дози вакцини забезпечують довічний захист від захворювання.

Епідемічний паротит (свинка)

Це захворювання викликає вірус. Воно характеризується ураженням слинних залоз,

підшлункової залози, статевих залоз. Вірус може вражати нервову систему (викликати

менінгіт, енцефаліт), втрату слуху. У чоловіків здатен викликати безпліддя.

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом від хворого, котрий може й не

мати типових проявів «свинки».

 

 

Вакцинація – єдиний спосіб попередити вакцинокеровані інфекційні хвороби.

Вакцинуйтесь та будьте здорові！